В нашому роді, в нашім народі

В нашому роді, в нашім народі
Хустку, як символ всі бережуть.
В білих - дівчата веснами ходять,
В чорних - бабусі осені ждуть.
Все нам на долі збутися мусить!
Мрія - безкрая, світ - без кінця!
Ой, Україно, рідна матусю!
Як тобі хустка ця до лиця!
Щороку 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Це свято, яке з’явилося 2019 року. Відзначати його почали за ініціативи активістки та депутатки Вінницької облради Людмили Станіславенко. Цю ідею підтримали громадські активісти в нашій країні та в світі.
З давніх-давен в українських сім’ях саме хустка є символом любові й злагоди. Українська хустка – це давній оберіг,який приховує багато таємниць. Інші “імена” – промітка, тибеткова, бавниця, опиначка тощо.
Давні українські хустки були білого кольору. В цьому полягав національний характер української хустки. Яскраві кольори та відтінки були запозичені від болгар, турків та персів. Спочатку візерунок на хустці був геометричним, потім з ’явився рослинний орнамент з квітів і листя мальви, барвінку, троянди, гвоздики та васильків.А також на хустках вишивали птахів.Жінки свої хустки зберігали у скринях. Іноді у вишивці хусток використовували срібло та золото. Молодиці дівчата носили яскраві або ж білі хустки, старші жінки – темні, а вдови – чорні.
А також хустки використовувалися з лікувальною метою. Наші предки помітили: якщо вмочити хустку у воду, настояну на тернових кісточках, то можна зняти головний біль. Ще цим оберегом повивали маленьких діток від «лихого ока», дарували воїну, надягали нареченій після весілля тощо. Українська хустка оспівується у піснях, віршах та легендах.
Напередодні свята учні та вчителі нашої гімназії взяли участь у флешмобі до Дня української хустки,щоб ще раз підтвердити свою національну ідентичність і доторкнутися до дбайливо збережених національних святинь,які увібрали в собі тепло та любов найрідніших людей.